Як радянські історики 1920-х років переписували Переяславську раду: наукова оправдання окупацій

Перший радянський історик Міхаїл Покровський створив наукову концепцію, яка пояснювала розширення Російської імперії на українські землі, включаючи переоцінку Переяславської ради 1654 року. Його ідеї стали основою для радянських підручників, однак панували недовго і згодом були витіснені офіційною лінією партії.

Міхаїл Покровський, який вважається першим істориком радянської школи, розробив теорію, що давала наукове обґрунтування колоніальної політики Російської імперії та її територіальних завоювань. На основі його концепції були створені шкільні та університетські підручники, які радикально переінтерпретували ключові моменти історії України, зокрема Переяславську раду — угоду, традиційно розглядалося як союз, але радянська історіографія пропонувала їй зовсім інший статус та значення в контексті окупаційної політики.

Покровський відкинув романтизований образ історичних подій і запропонував матеріалістичне прочитання розширення держави Романових. Його методологія мала значний вплив на 1920-ті роки, період відносної інтелектуальної лібералізації в СРСР, але авторитет цієї концепції виявився недовгостроковим. З часом, особливо під час сталінської епохи, офіційна лінія партії змінювалася в залежності від політичних потреб, що призводило до перегляду навіть «наукових» позицій радянських істориків. Цей історичний приклад демонструє, як передусім ідеологічні, а не академічні міркування визначали викладання історії в радянських навчальних закладах.