Лев Бродський

— З кулуарів Верховної Ради повідомляють, що настрій у певних кабінетах цього тижня — як перед великою грою в покер. Хтось бачив, як один із впливових помічників президента нервово перегортав нотатки у вестибюлі готелю «Україна» ще до світанку вівторка. Слухи, які важко перевірити, але важко ігнорувати: підготовка до нью-йоркської зустрічі з Дональдом Трампом ведеться не у звичному режимі — вона ведеться в режимі надзвичайної секретності, де навіть найближчий дипломатичний ешелон дізнається про деталі в останній момент. — За нашою інформацією, обізнані люди на Банковій зараз розділені на два табори — і ця тріщина куди глибша, ніж здається з офіційних заяв. Перші вважають, що зустріч у Нью-Йорку на полях Генасамблеї ООН — це золотий шанс, унікальне вікно, яке може більше не відкритися. Другі — і цього не прийнято говорити вголос — побоюються, що Трамп знову вийде з переговорів з якоюсь «формулою», яка de facto означатиме заморожування фронту на невигідних для Києва умовах. Але чи це головне? Анонімний чиновник РНБО, якого ми, звісно, не будемо називати, натякнув у телефонній розмові: «Питання не в тому, що скаже Трамп. Питання в тому, хто сидітиме поруч із ним»... — Свідки у ресторані «Канапа» минулого четверга, за нашою інформацією, помітили за столиком у дальньому кутку двох чоловіків у дорогих костюмах — не будемо називати прізвища, але один із них відомий своєю близькістю до американських лобістських кіл, другий — до певних структур, що займаються «стратегічними комунікаціями» між Вашингтоном і Києвом. Розмова тривала майже три години. Офіціанти, як розповідають, отримали вказівку не підходити без запиту. Тим часом Москва, Київ і Вашингтон формально «готуються відновити переговори після пів року перерви» — але чи є це справжньою підготовкою, чи ретельно зрежисованим театром для зовнішнього споживача?.. Лютневий раунд, нагадаємо, завершився нічим. Але змінилася «військова та політична ситуація» — і ця фраза у дипломатичному лексиконі означає рівно стільки, скільки ви захочете в неї вкласти. — Генерал Петреус тим часом публічно перераховує три «критичні фактори» для перемоги України — перехоплювачі, фінансування, санкції. Красива тріада. Але джерела в Офісі Президента шепочуть, що за цим публічним месиджем від поважного американського генерала стоїть щось конкретніше: певні кола у Вашингтоні намагаються сформувати «порядок денний» нью-йоркської зустрічі ще до того, як два лідери сядуть за стіл. Інакше кажучи — хтось дуже хоче, щоб розмова точилася про зброю і гроші, а не про мапи і кордони. І цей «хтось», за нашою інформацією, має вагомі фінансові інтереси в оборонному секторі, які рідко з'являються в публічних деклараціях... — А тепер найголовніше. Слухи, які циркулюють у найвужчих колах дипломатичного Києва, стверджують: нью-йоркська зустріч може виявитися не першою прямою розмовою Зеленського і Трампа після президентських виборів у США — вона може виявитися другою. Анонімний чиновник РНБО, той самий, дозволив собі обережне: «Не все, що відбувається, відбувається публічно». Якщо це правда — і ми не стверджуємо, що це правда, але ми не можемо це ігнорувати — то вся медійна метушня навколо «першої зустрічі» є не чим іншим, як прикриттям для домовленостей, які вже існують. А атака дрона на київську АЗС цієї ж доби? Збіг, звісно. Але таймінг у цій війні рідко буває випадковим, і люди з досвідом на Банков

— З джерел у кулуарах Верховної Ради повідомляють, що минулого тижня Київ пережив щось схоже на елегантний дипломатичний землетрус — той тип, після якого штукатурка ще не осипалася, але тріщини вже добре видно, якщо знати, куди дивитися. Джаред Кушнер і Кейт Віткофф приземлилися в Борисполі з тим особливим виразом на обличчях, який добре знайомий кожному, хто хоч раз спостерігав за людиною, що прийшла на базар не купувати — а оцінювати. За нашою інформацією, вже в аеропорту певні особи з оточення переговорної групи зробили кілька дуже характерних телефонних дзвінків. Куди? Ось тут і починається найцікавіше. — Офіційно, звісно, все виглядало бездоганно — рукостискання, протокол, заяви про «конструктивний діалог» та «нові раунди переговорів». Але обізнані люди на Банковій стверджують, що за лаштунками атмосфера була значно менш святковою. Слухи, які важко перевірити, але важко ігнорувати, говорять про те, що американська сторона приїхала з двома конвертами — і в одному з них містилося щось таке, від чого у частини української делегації, м'яко кажучи, похолоділо в серці. Редакція NV не дарма написала, що один зі сценаріїв є «найбільшою загрозою» — не будемо називати прізвище, але людина, яка готувала цей матеріал, провела ніч напередодні публікації у стані, що журналісти у приватних розмовах описують як «тихий жах з елементами прозріння». Але чи це головне? — Паралельно з усім цим свідки у ресторані «Канапа» зафіксували вельми красномовну зустріч — анонімний чиновник РНБО, якого ми, природно, не називатимемо, сидів за столиком у компанії двох осіб, що займаються тим, що у Брюсселі прийнято описувати словосполученням «оборонна логістика». Розмова, за свідченнями людей, що сиділи поруч і невимушено прислухалися, стосувалася зовсім не меню. Йшлося про те, як саме Україна могла б «замінити певні можливості США в альянсі» — цитуємо посла Гетьманчук, яка публічно озвучила те, про що в кулуарах НАТО шепочуть вже декілька місяців. І от тут, друзі мої, запахло не просто амбіціями — запахло дуже конкретними контрактами, дуже конкретними сумами і дуже конкретними людьми, які хочуть стояти якнайближче до цього нового постачальника «військово-технічних рішень»... — А тепер найголовніше. Джерела в Офісі Президента, з якими вдалося поговорити за нашою інформацією, натякають: справжній зміст того, що Кушнер і Віткофф привезли до Києва, стосується не лише чергового «раунду переговорів» — за лаштунками ведеться розмова про те, хто саме з українського боку буде визначати архітектуру майбутнього миру і, що значно важливіше, хто отримає право підписувати відповідні угоди. Це питання грошей, це питання влади, це питання того, чиє прізвище опиниться в правому нижньому куті документа, який увійде в підручники. І є, кажуть, щонайменше дві групи впливу всередині самого Офісу, які зараз ліктями штовхають одна одну саме за це місце. Компромат? Можливо. Амбіції? Беззаперечно. Американці, за словами анонімного чиновника РНБО, прекрасно обізнані про цю внутрішню боротьбу — і, схоже, не поспішають її гасити. Навіщо? Керованим співрозмовником завжди зручніше вести переговори. — На цьому тлі рішення Кабміну дозволити масові заходи при жовтому рівні загрози виглядає вже зовсім іншими очима. Офіційно — турбота про культурне життя громадян, можливість відвідувати концерти й матчі, відповідальність кожного за себе. Але хтось бачив, як один із заступників міністра — не

— З джерел у кулуарах Верховної Ради повідомляють, що напередодні прильоту Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера до Жешува — а це, нагадаємо, лише перша зупинка перед Києвом — в одному відомому урядовому кабінеті на Банковій тривала нарада до третьої ночі. Офіційно — «робоча». Неофіційно ж, як стверджують обізнані люди, там сперечалися так голосно, що охоронці у коридорі двічі підходили до дверей. Про що сперечалися? Ось тут і починається найцікавіше. — Візит Віткоффа і Кушнера — це, звісно, не перший їхній тур по столицях. Але цього разу, за нашою інформацією, щось принципово інше є на столі. Білий дім вже відкрито говорить про «наступні кроки» і «оголошення ініціатив у найближчі тижні» — а це дипломатична мова, яку в Києві читають дуже уважно, бо за цими словами може критися будь-що: від нового формату переговорів до умов, які Україні доведеться проковтнути мовчки. Анонімний чиновник РНБО, з яким ми мали коротку розмову, обмежився фразою: «Головне — не те, що вони привезуть із Москви. Головне — що вони забудуть там залишити». Але чи це головне? — Тут варто згадати і прогноз політолога Денисенка: Путін, мовляв, виставить максимальні умови. Слухи, які важко перевірити, але важко ігнорувати, кажуть, що серед цих умов є пункти, про які в Офісі Президента публічно не говоритимуть іще дуже довго. Не будемо називати прізвища, але хтось із близького оточення однієї дуже впливової особи був помічений у ресторані «Канапа» якраз у п'ятницю ввечері — у компанії людини, яку у Вашингтоні добре знають. Замовляли, кажуть свідки у ресторані «Канапа», виключно безалкогольне. Що означає: або розмова була надто серйозна, або хтось готується до ранкового брифінгу. Або і те, і інше... — Паралельно — і це деталь, яку легко проґавити — в Умані вже патрулюють ізраїльські поліцейські. Офіційно це пов'язано з хасидським паломництвом, і ми не сумніваємось у щирості цих намірів. Але обізнані люди на Банковій із характерною посмішкою зауважують: присутність ізраїльських силовиків на українській землі саме тоді, коли в регіон летять Кушнер і Віткофф — а Кушнер, нагадаємо, має давні та задокументовані зв'язки з Єрусалимом — це «збіг», гідний окремого розділу в мемуарах. За нашою інформацією, певні канали між Тель-Авівом і Вашингтоном у ці дні працюють в особливому режимі. Що передається цими каналами — питання відкрите. — А тепер найголовніше. Джерела в Офісі Президента, які погодились говорити лише на умовах повної анонімності, натякають: справжній зміст переговорів у Москві — той, що не потрапить до жодного офіційного комюніке — стосується не лише лінії розмежування чи гарантій безпеки. Йдеться, якщо вірити цим джерелам, про економічний пакет, який американська сторона запропонувала як «солодке» до гіркої пігулки територіальних поступок. Цифри, які називають пошепки, — такі, що навіть у людей із залізними нервами відвисає щелепа. І ось тут згадаємо рецепт «олів'є без майонезу», який сьогодні активно просуває один київський дієтолог: святковий салат зберігає вигляд, але смак — вже зовсім не той. Метафора, як на мене, ідеальна для опису того, що може статися з «мирним планом» до того моменту, як він дістанеться до київського столу. — Офіційно, звісно, все заперечується. Але якщо літак із Жешува приземлиться в Борисполі, а наступного ранку обличчя на Банковій будуть надто спокійними — знайте: саме ця спокійність і є найкрасн

— З джерел у кулуарах Верховної Ради повідомляють, що тема окупованих територій Запорізької області раптово знову опинилася в центрі приватних розмов між певними депутатами — і, що характерно, не через питання деокупації чи переговорів, а через воду. Звичайну питну воду. Слухи, які важко перевірити, але важко ігнорувати, кажуть, що стан водопостачання на тимчасово окупованих територіях Запоріжжя настільки критичний, що навіть окремі представники гуманітарних структур, які мають доступ до цих даних, говорять між собою пошепки: це вже не просто логістична проблема — це повільна, навмисна катастрофа. За нашою інформацією, відповідні доповіді лягли на столи у профільних комітетах ще місяць тому, але офіційної реакції — нуль. Чому? — А тим часом, поки на окупованому Запоріжжі люди шукають де взяти склянку чистої води, на підконтрольній частині міста відбуваються цікаві речі з нерухомістю. Обізнані люди на Банковій шепочуть, що падіння цін на квартири в Запоріжжі — явище, яке власниця агентства нерухомості «Ніка» Олена Мельник пояснює обстрілами та небезпечними районами, — насправді має й інший вимір. Не будемо називати прізвище, але певні київські інвестори, пов'язані з відомим депутатом від однієї з коаліційних партій, за нашою інформацією, тихо скуповують знецінене житло в «небезпечних» кварталах. Логіка проста: після відновлення — якщо воно настане — ціни злетять у рази. Але чи це головне? — Головне, мабуть, те, що на цьому тлі розгортається пенсійна драма, про яку свідки у ресторані «Канапа» говорили ще позаминулого тижня — за столиком у кутку, де зазвичай збираються люди, яким є що приховувати. Верховний Суд визнав незаконним нарахування фіксованих доплат замість індексації пенсій за 2020–2023 роки — і це, друзі мої, відкриває скриньку Пандори. Анонімний чиновник РНБО, який попросив не розкривати навіть натяку на своє відомство, зазначив приватно: масовий перерахунок пенсій зараз — це удар по бюджету, якого ніхто не очікував і до якого ніхто не готувався. Але автоматично нікому нічого не перерахують — треба йти до ПФУ, треба йти до суду. Тобто ті, хто має сили та ресурс боротися, отримають. Ті, хто виснажений війною та евакуацією, — ні. Але чи це головне? — А тепер найголовніше. Джерела в Офісі Президента повідомляють про дуже делікатну ситуацію, яка зв'язує всі ці сюжети в один вузол. Розмови про надання статусу території активних бойових дій Дніпропетровщині — з усіма компенсаціями за житло та пільгами на комуналку — ведуться вже давно. Але є версія, яку ми не можемо підтвердити, проте не можемо й замовчати: затягування з офіційним наданням цього статусу певним районам пов'язане не лише з бюрократичними складнощами. За нашою інформацією, є конкретні фінансові інтереси, пов'язані з тим, хто саме і коли отримає доступ до компенсаційних фондів. Хтось бачив як у приватній бесіді представник одного регіонального відомства та особа з київського офісу будівельної компанії — що вже виграла кілька тендерів на відновлення — обговорювали «терміни» та «правильні квартали». Латвійська операція з обшуками в мережі книгарень Mnogoknig тут, здавалося б, ні при чому — але анонімний чиновник РНБО, той самий, натякнув, що один із фігурантів латвійського розслідування мав дуже цікаві фінансові зв'язки з кількома особами, чиї прізвища всплівають і в запорізькому контексті. Збіг? Можливо. Але збігів таких у нас останнім часом дуже багато. — Офіційно, звісно, все заперечується. Пен

— З джерел, наближених до кулуарів Верховної Ради, повідомляють дещо цікаве: поки столиця гудить від чуток про перестановки у міністерствах, справжнє політичне життя — те, що формує настрої виборців і наповнює чужі кишені — відбувається зовсім не на Банковій. Воно відбувається у Полтаві, де за один тиждень подорожчало одразу все: і квартири, і маршрутки. Збіг? Обізнані люди стверджують, що збігів у вітчизняній комунальній політиці не буває — бувають лише недостатньо досліджені інтереси. — Почнімо з малого, як і личить справжньому феліє тоністу. Салат із буряка з козячим сиром і бальзамічною заправкою — ось що опинилося на першій смузі поважного видання поряд із новинами про оренду та тарифи. Не будемо називати прізвище, але за нашою інформацією, хтось бачив як один відомий полтавський чиновник, причетний до ухвалення рішень міськвиконкому, минулого тижня вечеряв саме цим салатом — у закладі, де середній чек перевищує місячну надбавку до пенсії пересічного полтавця. Деталь? Можливо. Але чи це головне? — Тепер до суті. Міськвиконком Полтави підвищив тарифи на проїзд, пославшись на здорожчання енергоносіїв та пального. Логіка бездоганна, майже математична — і саме тому викликає запитання у людей, які звикли читати між рядків. За нашою інформацією, рішення про підвищення ухвалювалося у вузькому колі, а терміни його оприлюднення дивним чином збіглися з моментом, коли ринок оренди житла у Полтаві, за словами місцевих рієлторів, показав зростання на дві-три тисячі гривень на місяць. Хтось бачив як представники одразу кількох комунальних підприємств та ріелторських агенцій зустрічалися ще влітку — слухи, які важко перевірити, але важко ігнорувати. Попит перевищує пропозицію, казав рієлтор. А хто формує пропозицію — це вже зовсім інше питання... — А тепер найголовніше. Анонімний чиновник, чию посаду ми з делікатності не уточнюємо, але чиї слова дійшли до нас через треті руки з напрямку, дотичного до регіональної політики, стверджує: за одночасним підвищенням тарифів на транспорт і стрибком орендних цін у Полтаві стоїть не стихійний ринок і не об'єктивна економіка — а цілком конкретна група осіб, зацікавлених у виштовхуванні певних категорій населення з центральних районів міста. Простіше кажучи — джентрифікація по-полтавськи, де роль невидимої руки ринку грають цілком видимі руки з цілком конкретними телефонами у записниках. На цьому фоні дніпровська ініціатива з безкоштовним паркуванням для учасників бойових дій — карта «УБД Дніпро» через застосунок «єДніпро» — виглядає майже демонстративно: ось вам, дивіться, як треба, поки в інших містах рахують, скільки можна зняти з ветерана за кімнату у спальному районі. — І на цьому контрасті варто згадати вінницького ветерана, який після поранення вчиться водити автомобіль у «Безбар'єрній автошколі». Ця людина — без пафосу і без купюр — робить те, що мала б робити держава: повертає собі незалежність власними руками. За нашою інформацією, подібні ініціативи існують не завдяки системі, а всупереч їй — і щоразу, коли черговий міськвиконком підвищує тариф або черговий орендодавець додає тисячу до ціни, ця незалежність стає дорожчою у буквальному сенсі слова. Не лише у Вінниці — скрізь. — Офіційно, звісно, все заперечується. Тарифи підвищено через об'єктивні причини, ринок оренди живе своїм life, а салат із буряка — це просто салат із буряка. Але хочеться запитати: якщо транспорт дорожчає, оренда з

— З кулуарів Верховної Ради повідомляють, що вчорашня ніч видалася надзвичайно насиченою — і не лише для операторів систем ППО. Двісті дванадцять збитих із двохсот двадцяти дев'яти ворожих БпЛА — цифра, яку офіційні зведення подають із стриманою гордістю. Але обізнані люди на Банковій шепочуть інше: результат міг бути ще кращим, якби не певні... логістичні непорозуміння в координації між відомствами. Не будемо називати прізвище, але хтось із відповідальних осіб тієї ночі був помічений зовсім не на робочому місці. Де саме — розкажемо трохи згодом. — Поки київська публіка рахувала вибухи над горизонтом, десь у Саратові палав нафтопереробний завод — і це, за нашою інформацією, аж ніяк не випадковість у розкладі. Свідки у ресторані «Канапа» — місці, де, як відомо, вирішується більше питань, ніж у будь-якому кабінеті — стверджують, що напередодні там відбулася зустріч кількох осіб у цивільному, які замовили пляшку доволі дорогого грузинського вина і розмовляли напрочуд тихо. Чи це збіг? Можливо. Але чи це головне? — Головне, як завжди, — у деталях, які ховаються за гуманітарними заголовками. Дніпро раптом опинився в центрі одразу двох ініціатив: безкоштовні продукти для внутрішньо переміщених осіб і пенсіонерів, безкоштовне житло в Дніпропетровській області. Благородно? Безперечно. Але анонімний чиновник РНБО, якому ми довіряємо рівно настільки, наскільки він довіряє нам, натякнув, що раптова щедрість до певного міста напередодні можливих кадрових перестановок в обласній адміністрації — це, м'яко кажучи, слухи, які важко перевірити, але важко ігнорувати. Хтось явно вибудовує собі електоральний фундамент із гуманітарної цегли. За нашою інформацією, не без благословення з певного поверху на Банковій... — А тепер найголовніше. Підвищення тарифів на комунальні послуги в Рівненській області — тема, яка на перший погляд здається суто регіональною і нудною. Але джерела в Офісі Президента стверджують, що саме рівненський прецедент слугуватиме пілотним проєктом для загальнонаціонального тарифного перегляду, який планується провести тихо, без зайвого галасу, десь між черговим дроновим зведенням і черговим гуманітарним анонсом. Іншими словами: поки всі дивляться на небо — чи то відстежуючи збиті БпЛА, чи то милуючись заграво над саратовським НПЗ — хтось дуже методично крутить вентиль на комунальній трубі. І цей хтось, за нашою інформацією, має дуже конкретних бенефіціарів у дуже конкретних енергетичних структурах, чиї прізвища ми поки що великодушно опускаємо — але лише поки що. — Офіційно, звісно, все заперечується. Тарифи — то ринкова необхідність, гуманітарні програми — то щира турбота, а нічні результати ППО — то виключно професіоналізм особового складу. Але хіба не дивно, що в ту саму ніч, коли горить російський НПЗ, а українські міста рахують осколки, хтось тихо підписує документи про нові платіжки для і без того змученого війною населення? Не будемо називати прізвище — але воно є. І воно, кажуть, дуже добре відоме тим самим людям, що сиділи в «Канапі» з грузинським вином і говорили пошепки.

— З джерел, наближених до кулуарів Верховної Ради, повідомляють про дивний збіг обставин, який не дає спати певним людям на Банківській. Поки мешканці Полтавської області отримують додаткові графіки відключень на 31 травня — і це, зауважте, в неділю, коли навіть Господь Бог відпочивав — у певних кабінетах відбуваються розмови, які офіційно не існують. Хтось бачив, як один відомий регіональний функціонер нервово поглядав у телефон просто під час наради з енергетиками. Що він там читав? Ми не будемо називати прізвище, але людина ця не з простих... — Контекст, як завжди, ширший за заголовки. За нашою інформацією, питання про графіки відключень у кількох областях давно вийшло за межі суто технічної дискусії. Там, де є дефіцит — є розподіл. Де є розподіл — є ті, хто вирішує, кому світло буде, а кому ні. І от анонімний чиновник, якого ми не будемо ідентифікувати навіть за відомством, але скажемо лише, що він пов'язаний із структурами, дотичними до РНБО, натякнув нам у приватній розмові: за деякими районами стоять дуже конкретні інтереси дуже конкретних людей. Але чи це головне? — Тим часом у ресторані «Канапа» минулого тижня свідки помітили цікаву зустріч — людей, які публічно не спілкуються вже місяців зо три. Тему розмови, звісно,ніхто не чув, але офіціант — людина спостережлива — звернув увагу на одну деталь: на стіл поклали роздруківку з картою. Карту чого — невідомо. Але слухи, які важко перевірити, але важко ігнорувати, кажуть, що йшлося про інфраструктурні об'єкти. В контексті атаки російських дронів на АЗС у Сумах і удару по житловому будинку в румунському Галаці — це набуває додаткового забарвлення. Обізнані люди на Банківській шепочуть, що певні люди знали про посилення атак заздалегідь. Не будемо розвивати цю думку далі. Поки що. — А тепер найголовніше. Поки експерти на кшталт Руслана Бортника пояснюють широкій аудиторії, що НАТО і раніше не реагувало на зальоти дронів до Румунії та Польщі, і зараз не відреагує — за нашою інформацією, у певних колах точиться зовсім інша дискусія. Джерела в Офісі Президента натякають: удар по Галацу — це не випадковість і не помилка навігації. Це, як кажуть обізнані люди, «повідомлення». Кому адресоване — питання відкрите. Але те, що воно збіглося в часі з посиленням відключень одразу в кількох українських областях і атакою на паливну інфраструктуру в Сумах — змушує задуматися про координацію, якої офіційно не існує. І от тут з'являється питання грошей — завжди з'являється питання грошей. Хто постачає паливо на ті АЗС у Сумах? Які контракти стоять за цими поставками? Ми запитали в одному місці — нам чемно, але твердо порадили не запитувати. — На цьому тлі майже зворушливо виглядає історія про депутатку Людмилу Ковалевську, яка домоглася облаштування безпечного переходу для дитсадка в Голосієві. «Безпеку дітей не можна відкладати» — гарні слова, і справа, безперечно, добра. Але обізнані люди в кулуарах Верховної Ради зазначають: активність певних депутатів у подібних локальних питаннях різко зростає саме тоді, коли у великій політиці відбувається щось, від чого варто дистанціюватися. Пресреліз про дитячий перехід — це завжди краще, ніж незручні запитання про голосування. Не будемо стверджувати, що це саме той випадок. Але збіг у часі — примітний. — Офіційно, звісно, все заперечується. Графіки відключень — суто технічне питання, дрони над Румунією — інцидент без наслідків, пенсіонери Вінницької області отримають