Підводне звалище з мільйонів шин: як екологічний експеримент 1970-х став екологічною катастрофою

На початку 1970-х років у США розпочався амбітний проект по затопленню мільйонів старих автомобільних покришок на дні Атлантичного океану як спроба створити штучні рифи. Десятиліття потому виявилося, що цей експеримент спричинив значну екологічну шкоду, розповсюджуючи мікропластик та руйнуючи морське середовище.

На межі 1970-х років екологічні органи США та приватні компанії розробили план, який тоді здавався революційним: затопити в океані близько 2 млн покришок, щоб створити штучні рифи для морської фауни. Замість утилізації на земній поверхні шини мали б служити основою для нової екосистеми, залучаючи корали, риб та інших морських організмів. Проект був реалізований у 1972 році біля узбережжя штату Нью-Джерсі, і цей метод згодом став популярним у багатьох країнах як економічно вигідна альтернатива звичайному захороненню відходів.

Однак через кілька років дослідження показали катастрофічні наслідки цього експерименту. Шини, замість того щоб залишатися на місці, поступово руйнувалися, звільняючи мікропластик, важкі метали та токсичні речовини, що отруювали морське середовище. Морські тварини заплутувалися в фрагментах, кораліам складніше було прикріплятися до нестабільної поверхні, а замість сприяння біорізноманіттю проект став причиною екологічної шкоди. Багато шин розсіялися течіями по океану, забруднюючи величезні акваторії. Наразі витягування цих покришок коштує мільйони доларів, а деякі з них так і залишаються на дні океану як спадщина невдалого екологічного експерименту.