236 мільйонів під гарантії Швеції, подвійні пенсії та тіньові мільярди OnlyFans: де гроші і хто платить

Три новини цього тижня, на перший погляд, не пов'язані між собою. Але якщо дивитись крізь призму руху грошей — вони розповідають одну й ту саму історію про те, як Україна живе в умовах хронічного бюджетного дефіциту, латаючи діри позиками, допускаючи системні збої у виплатах і водночас втрачаючи сотні мільйонів гривень на нездатності або небажанні оподатковувати нові джерела доходів. **236 мільйонів євро: позика, яку треба повернути** Міністерство фінансів підписало чергову кредитну угоду зі Світовим банком — цього разу на 236 мільйонів євро в рамках проєкту PEACE in Ukraine. Гроші йдуть на пенсії, допомоги, соціальні виплати. Під гарантії Швеції. Зупинімось на секунду на цій конструкції. Швеція виступає гарантом — тобто якщо Україна не поверне борг, відповідальність несе шведський платник податків. Для України це означає нижчу вартість залучення коштів. Але це не грант — це кредит. Його треба повернути з відсотками. Що це означає на практиці? Бюджет-2026 вже зараз передбачає колосальний дефіцит. Зовнішнє фінансування — від Світового банку, МВФ, ЄС, двосторонніх кредиторів — фактично перетворилось на базовий механізм фінансування соціальних зобов'язань держави. Тобто Україна сьогодні платить пенсії в тому числі за рахунок грошей, які наступні покоління будуть повертати роками після закінчення війни. Питання не в тому, чи потрібні ці гроші — очевидно, що потрібні. Питання в тому, наскільки прозоро і ефективно вони використовуються. Проєкт PEACE in Ukraine — це програмний підхід, де кошти не прив'язані до конкретних контрактів, а фінансують загальні видаткові статті бюджету. Це зручно з точки зору гнучкості, але ускладнює аудит: довести, що саме ці 236 мільйонів пішли саме на пенсії, а не на щось інше — технічно складно. Саме такі «бюджетозамінні» позики є найменш прозорими з погляду цільового використання. **Пенсійний фонд і подвійні виплати: технічний збій чи системна проблема?** Пенсійний фонд України оголосив, що через «технічний збій» частина з 13 мільйонів отримувачів допомоги у розмірі 1500 гривень отримала виплату двічі — тобто 3000 гривень замість 1500. ПФУ вимагає повернення переплати. Цифри: навіть якщо помилково отримали подвійну виплату лише 1% від 13 мільйонів осіб — це 130 тисяч людей по 1500 гривень переплати. Разом — 195 мільйонів гривень. Реальний масштаб збою ПФУ не повідомляє. Тепер запитання по суті. Перше: як взагалі можливий такий «технічний збій» у 2026 році в системі, яка обробляє мільярди гривень щомісяця? Які механізми контролю дублікатів транзакцій? Де was double-spending prevention? Друге: наскільки реалістично повернути ці гроші? Значна частина отримувачів допомоги — люди похилого віку, ВПО, малозабезпечені. Для багатьох з них 1500 гривень вже витрачені на продукти чи ліки. Вимога повернення де-факто перетворює державну помилку на фінансовий тиск на найвразливіші категорії населення. Третє — і найважливіше: скільки разів подібні «збої» вже траплялись, але залишались непублічними? ПФУ — один із найбільших розпорядників бюджетних коштів у країні. Аудит його IT-систем та механізмів верифікації виплат — питання, яке Рахункова палата мала б досліджувати регулярно і публічно. Але є ще один кут зору. «Технічний збій» — зручне пояснення. Значно важче перевірити, чи не було частини цих «помилкових» виплат свідомим з