«Кассандра» говорить по-англійськи — і світ нарешті слухає

Є такі новини, які здаються маленькими на тлі зведень з фронту, але насправді тягнуть на щось важливе. Ось одна з них: перекладачиця Ніна Мюррей отримала премію Drahomán Prize за англомовний переклад «Кассандри» Лесі Українки. Церемонія відбулась на «Книжковому Арсеналі» — прямо тут, у Києві, 29 травня. Я не випадково починаю з цього. Бо коли читаєш решту новин дня — Путін знову щось каже про «завершення війни», Генштаб фіксує понад мільйон триста тисяч втрат росіян, Японія купує зброю для України в рамках програми НАТО, наші б'ють по нафтовій інфраструктурі в Криму та Росії — то «Кассандра» в цьому контексті набуває такого сенсу, що аж мурашки. Нагадаю: «Кассандра» — це драматична поема про жінку, якій боги дали дар пророцтва, але прокляли тим, що їй ніхто не вірить. Вона кричить: Троя впаде. Вона бачить катастрофу. А навколо — заперечення, глузування, зручна сліпота. Леся Українка написала це на початку XX століття. Ми всі знаємо, як воно відгукується зараз. І от ця п'єса тепер звучить англійською. Тобто її можуть читати в Лондоні, Нью-Йорку, Торонто, Сіднеї — люди, які, може, вперше чують про Лесю Українку. Які ніколи не відкривали українську літературу. І раптом вони зустрічають цей голос — сто з лишком років тому написаний, але такий болісно актуальний. Drahomán Prize — це премія саме за переклади з української. Вона названа на честь Михайла Драгоманова, і сама її поява — вже сигнал: українська література більше не чекає, поки її «відкриють». Вона виходить у світ сама. Активно, наполегливо, з конкретними людьми — такими як Ніна Мюррей — які роблять цю роботу. Мені подобається, що церемонія відбулась на «Книжковому Арсеналі». Бо цей фестиваль — він теж про стійкість. Щороку, попри все, Арсенал збирає людей навколо книжок. У воєнному Києві. Де є комендантська година, де лунають тривоги, де люди живуть у постійному напрузі — і все одно приходять говорити про літературу. Це не ескапізм. Це свідоме рішення: культура — теж фронт. Тепер про те, що Путін знову заявив, ніби війна «наближається до завершення». Чула це вже стільки разів, що навіть не хочу витрачати на це багато слів. Скажу одне: Кассандра знала правду — і їй не вірили. Ми знаємо правду — і продовжуємо її говорити. Мільйон триста шістдесят дві тисячі п'ятсот втрат російської армії — це не «наближення до завершення» на умовах Путіна. Це ціна його рішення почати цю війну. Японія купує зброю для України через НАТО — понад 14 мільйонів доларів. Японія. Країна, яка географічно дуже далеко від нас, але яка розуміє, що означає агресія сусіда з ядерною амбіцією. Це теж про те, що світ чує — повільніше, ніж хотілося б, але чує. І удари по нафтовій інфраструктурі — в Криму, в Росії. Це теж мова, яку розуміють. Економічна, стратегічна. Поки одні перекладають Лесю Українку, інші роблять свою роботу інакше. Всі — для одного результату. Отже, що маємо сьогодні в Києві і навколо нього: «Кассандра» говорить по-англійськи, «Книжковий Арсенал» збирає людей, премія вручена, і це — теж перемога. Маленька, культурна, тиха — але справжня. Бо якщо через десять, двадцять років хтось у Чикаго або Единбурзі прочитає Лесю Українку й скаже «боже, яка сильна література» — це теж буде наслідком того, що Ніна Мюррей зробила свою роботу, а «Арс