Полтава дорожчає, ветерани паркуються, а хтось ліпить салат з буряка — звичайний четвер у країні, яка воює

Отже, сьогодні у нас повний комплект абсурду, натхнення і легкого відчуття, що держава живе в якомусь паралельному вимірі, де найважливіше питання — це бальзамічна заправка до рукколи. Почнемо з головного. Politeka у розпал війни, економічної кризи і мобілізаційної істерії публікує рецепт салату з буряка з козячим сиром. Козячим, Карле. Не просто з сиром — а з КОЗЯЧИМ. Бо звичайний сир — це для простолюду, а читач Politeka, очевидно, тримає козу на балконі в Печерську і запиває бальзамічний вінегрет органічним просекко. Ніхто не очікував. Абсолютно ніхто. Редакція явно провела глибокий аналіз читацьких запитів і вирішила: знаєте що, вистачить про корупцію, давайте про козячий сир. Геніальна редакційна політика, рукоплещемо стоячи. Далі — Дніпро. Майже 2 500 учасників бойових дій оформили картку УБД Дніпро для безкоштовного паркування. З одного боку — добре, хай паркуються, заслужили. З іншого боку — людина повернулася з фронту, можливо з пораненням, можливо з контузією, і ось її головний бонус від держави: безкоштовно поставити машину біля супермаркету. Не нормальна реабілітація, не психологічна підтримка, не гідне житло — а паркування. Картка через застосунок. Звісно. Бо держава у нас цифрова, сучасна, у смартфоні — все є. Крім нормального ставлення до людей, які воювали. Але це вже дрібниці, головне — є застосунок єДніпро, і він працює. Мабуть. Вінниця порадувала справді людською історією — ветеран після поранення вчиться водити в безбар'єрній автошколі. Ось це, до речі, без іронії — нормальна, потрібна ініціатива. Людина бореться, відновлюється, повертає незалежність. Таких історій треба більше, і таких шкіл теж. Але чомусь це подається як виняток, як героїчна новина — а мало б бути нормою по всій країні. Безбар'єрна автошкола не має бути унікальним явищем у Вінниці, вона має бути в кожному обласному центрі. Але ж ні — у нас бюджет на інше витрачається. На козячий сир, мабуть. Тепер Полтава — і тут починається справжній театр абсурду в двох діях. Дія перша: оренда квартир подорожчала на 2-3 тисячі гривень за рік. Рієлтор розповів, як не переплатити. Рієлтор. Розповів. Як не переплатити. Тобто людина, чий прямий заробіток залежить від того, щоб ви заплатили якомога більше, дає поради як заощадити. Це як наркодилер розповідає про здоровий спосіб життя. Чиста незаінтересована експертиза, довіряємо повністю. Дія друга, і це вже класика жанру: у Полтаві подорожчав проїзд у громадському транспорті. Рішення ухвалив міськвиконком. Причина — здорожчання енергоносіїв і пального. Ніхто не очікував. НІХТО. Тарифи ростуть, зарплати — ні, оренда — так, проїзд — так, а міськвиконком пояснює це з таким виглядом, ніби відкрив закони фізики. Здорожчало пальне, розумієте? Це ж форс-мажор, стихійне лихо, ніхто не міг передбачити. Хіба що всі. Хіба що два роки тому. Але навіщо планувати наперед, коли можна просто підвищити тариф і скликати прес-конференцію. Підсумок дня: Полтава бере більше грошей за автобус і за квартиру, Дніпро дарує паркування, Вінниця вчить ветеранів водити, а Politeka рятує моральний дух нації козячим сиром з бальзамічною заправкою. Система працює. Все під контролем. Розходимося.