18,3 мільйони квадратних метрів: що ховається за цифрою відновлення доріг на Закарпатті

Міністерство з відновлення інфраструктури відрапортувало про завершення ремонту на трасі М-06 Київ–Чоп поблизу села Глибоке на Закарпатті. І одразу — красива цифра: 18,3 мільйона квадратних метрів дорожнього покриття відновлено по всій Україні з початку року. Звучить переконливо. Але давайте розберемо, що за цим стоїть. По-перше, цифра. 18,3 млн кв. м — це приблизно 1830 гектарів покриття. Якщо взяти середню ширину дороги у 7,5 метра, це еквівалент майже 2440 кілометрів відремонтованої дороги. За вісім місяців. Звучить амбітно. Але питання одне: яка вартість квадратного метра і звідки взялися гроші? Стандартна вартість капітального ремонту асфальтного покриття в Україні коливається від 800 до 2500 гривень за квадратний метр залежно від типу робіт, регіону та підрядника. Навіть якщо брати нижню межу — 800 гривень — отримуємо мінімум 14,6 мільярда гривень лише на покриття. А тепер запитання, яке чомусь ніхто публічно не ставить: які саме тендери фінансували ці роботи, хто підрядники, і яка різниця між кошторисною та фактичною вартістю? Траса М-06 — не проста дорога. Це міжнародний коридор, який з'єднує Київ із Будапештом через Ужгород. Стратегічна артерія для транзиту, гуманітарних вантажів, військової логістики. Саме тому будь-який ремонт на цьому напрямку потенційно цікавий великим підрядникам — і не лише з операційної точки зору. Закарпаття — окрема тема. Регіон традиційно перебуває в зоні підвищеного корупційного ризику при розподілі інфраструктурних коштів. Тут перетинаються інтереси місцевих кланів, будівельного лобі та міжнародних донорів. Останні, до речі, фінансують значну частину відновлення доріг через механізми ЄС та ЄБРР. А де донорські гроші — там і звітність, яка теоретично має бути прозорішою. Теоретично. Проблема в тому, що Міністерство з відновлення інфраструктури стабільно звітує про обсяги — квадратні метри, кілометри, відсотки виконання — але вкрай рідко публікує деталізовані дані про вартість конкретних лотів, переможців тендерів та умови договорів у зручному для аналізу форматі. Prozorro дає певну картину, але агреговані звіти міністерства та дані системи не завжди сходяться. Тепер ширший контекст. Україна одночасно стикається з трьома структурними проблемами, які безпосередньо впливають на спроможність утримувати та відновлювати інфраструктуру довгостроково. Перша — демографія. Країна опинилася серед держав із найгострішою демографічною кризою у світі: народжуваність впала нижче рівня відтворення. Це означає скорочення майбутньої робочої сили, зменшення податкової бази та зростаючий тиск на видаткову частину бюджету. Менше платників податків — менше власних ресурсів на інфраструктуру, більша залежність від зовнішніх донорів. Друга — ринок праці та штучний інтелект. Автоматизація вже витісняє молодих фахівців з рутинних позицій. Будівельна галузь поки що менш схильна до прямої автоматизації, ніж офісний сектор, але управлінські, проєктні та контрольні функції — тобто саме ті, що мають забезпечувати якість виконання підрядів — стискаються. Менше кваліфікованого нагляду означає більше простору для зловживань. Третя — питання чотириденного робочого тижня. Сама по собі ідея 32-годинного тижня без скорочення зарплати може виглядати привабливо. Але для сектору будівництва та відновлення інфраструктури, де проєкти прив'язані до жорстких дедлайнів і де вже зараз відчувається дефіцит кваліфікованих робітників через мобіл