Григоришин, Orlen і лукойлівські активи: три сюжети про те, хто насправді контролює енергетичні гроші

Три новини сьогоднішнього дня на перший погляд не пов'язані між собою. Але якщо дивитися через призму контролю над енергетичними активами, грошовими потоками та державними інтересами — картина складається доволі чітка. І не дуже приємна. **Лукойл: ще один дедлайн, ще одна відстрочка** OFAC знову продовжило термін для продажу іноземних активів «Лукойлу». Це вже не перше продовження — і кожне нове «ще трохи почекайте» заслуговує на пряме запитання: кому це вигідно? Активи «Лукойлу» за кордоном — це не абстрактні цифри. Це нафтопереробні потужності, термінали, частки в трубопровідних консорціумах. Поки тривають продовження, ці активи продовжують генерувати грошовий потік або, щонайменше, зберігати вартість для потенційних покупців. Кожна відстрочка — це час, протягом якого можна перемістити капітал, перереєструвати права власності через підставні структури, знайти лояльніших посередників. З точки зору України — будь-яке затягування санкційного тиску на російські нафтові активи прямо корелює з тривалістю війни та обсягами російських нафтових доходів. «Лукойл» — другий за величиною виробник нафти в Росії. Його іноземні активи — це валютна подушка для Кремля. Кожен місяць відстрочки коштує не абстрактних «переговорних позицій», а цілком конкретних мільярдів доларів, які продовжують крутитися в системі. Питання не лише до OFAC. Питання до тих, хто лобіює ці продовження — і які інтереси вони при цьому представляють. **Григоришин: Інтерпол як інструмент чи як виставка?** Офіс генпрокурора просить арешт Костянтина Григоришина — щоб потім звернутися до Інтерполу. Схема виглядає логічно. Але давайте розберемо механіку. Григоришин — один із найбільших приватних власників в українській енергетиці. Йому належали або приписувались частки в обленерго, машинобудівних підприємствах, генеруючих потужностях. Людина, яка роками перебувала в сірій зоні між українським і російським бізнесом — і при цьому довго залишалась поза серйозним кримінальним переслідуванням. Зараз, за повідомленнями «Схем», ОГП хоче заочний арешт як підставу для червоного оголошення Інтерполу. Є кілька питань, які журналіст зобов'язаний поставити. Перше: чому зараз? Григоришин не з'явився вчора. Його зв'язки з російським капіталом обговорювались публічно ще до 2022 року. Якщо є склад злочину — де були попередні роки? Друге: які конкретно активи стоять за цим провадженням? Енергетичні об'єкти в Григоришина — це не просто папери. Це діючі підприємства з персоналом, з підрядниками, з грошовими потоками. Арешт фізичної особи автоматично ставить питання про подальшу долю цих активів — хто їх візьме під управління, через який механізм, на яких умовах. Третє: хто є вигодонабувачем від можливого переходу активів під державний контроль або до інших приватних рук? В українській практиці кримінальне переслідування великого бізнесмена майже ніколи не буває ізольованим від питання про перерозподіл власності. Це не означає, що Григоришин невинуватий. Це означає, що справа потребує прозорості — публічних обвинувачень, конкретних сум, конкретних епізодів. А не лише процесуальних рухів у бік Інтерполу. **Orlen в «Укрнафті»: польський інтерес чи українська потреба?** Польська група Orlen веде переговори щодо участі в «Укрнафті». Голова Orlen говорить про зміцнення позицій на українському ринку пального. «Укрнафта» — найбільша мережа АЗС в Україні, а також один із ключових гравців у видобутку. Після того як держава відновила контроль над компанією